У період перебування за кордоном Марко Вовчок як прозаїк активно розробляє жанри психологічної повісті («Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), історичної Повісті та оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся»), створює жанр соціально-побутової казки («Дев'ять братів і десята сестриця Галя»). Ряд повістей письменниця створила російською мовою («Жили да были три сестры», «Червонный король», «Тюлевая баба», «Глухой городок»), написала кілька оповідань і казок французькою (надруковані в паризькому «Журналі виховання і розваги» П.-Ж. Сталя). На матеріалі французької дійсності письменниця створює художні нариси, об'єднані назвами «Листи а Парижа» (львівський журнал «Мета», 1863) і «Отрывки писем из Парижа» («Санкт-Петербургские ведомости», 1864-1866). 
Історичні повісті Марка Вовчка ще за життя письменниці були перекладені кількома європейськими мовами. А повість «Марусе» в переробленому П.-Ж. Сталем вигляді не тільки стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, але й була відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Твори Марка Вовчка, починаючи з 1859 р., з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять в Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах. 
Завдяки літературній діяльності Марка Вовчка значно зросла міжнародна роль української літератури у 40-60 рр. XIX століття.